Нину Симон слушать было нелегко. В голосе ее была плохо замаскированная трещина, да звучал ее голос всегда слишком серьезно, слишком драматично. Можно сказать, что и Билли Холидей всегда звучала трагично, но у Леди Дей была и игривость, и юмор, и нежность. Нина Симон была нескончаемой штормовой погодой. В блюзе, в первую очередь, в городском романсе и в тех французских песнях, которые она сделала своими. Когда Жак Брель пел "Не оставляй меня" – "Ne me quitte pas", по лицу его катились слезы, а в зале опускали головы. Когда Нина Симон пела "Ne me quitte pas", хотелось уйти из зала, настолько этот перенос, трансфер боли был невыносим...
1. I Put A Spell On You 2. Tell Me More, And More And Then Some 3. Don't Explain 4. Ne Me Quitte Pas 5. Lilac Wine 6. The Other Woman 7. Trouble In Mind 8. Nobody Knows You When You're Down And Out 9. Work Song 10. See-Line Woman 11. Images 12. Four Women 13. Strange Fruit 14. Take Me To The Water 15. I'm Going Back Home 16. Don't Let Me Be Misunderstood 17. The Last Rose Of Summer 18. Black Is The Color Of My True Love's Hair 19. Wild Is The Wind 20. I Love My Baby 21. Our Love (Will See Us Through) 22. My Baby Just Cares For Me
Качаем тут:
Внимание! У вас нет прав, для просмотра скрытого текста.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.
З Ніною пов"язано багато ностальгічних спогадів... Це був період, коли я думав, що людство остаточно здеградувало і не в стані продукувати якісні речі (музика, кіно, тощо). :))) Правда висновок був зроблений з огляду речей, які продавалися в загальній торгівлі і насаджувалися з екранів ТВ (в проміжках між рекламою) і хриплим порізаним МРЗ звуком з існуючих тоді радіостанцій. Правда, хто шукає - завжди знайде. Питання часу. Думку змінила Крол і Сімон (за що їм величезне дякую). Крол випадково побачив у кліпі по Першому каналу Польського телебачення. За 3 тижні з великими потугами вдалося знайти її твори. Сімон почув у саундтреку до фільму "Пограбування Томаса Крауна" (точної назви не пам"ятаю) і відразу "закохався". Купив (також з потугами) її зе бест оф. Від цього практично не відрізняється. Після цього пройшов від класики до нью ейджа шлях розвитку музики. Філармонія (добре, що вона через дорогу від мого офісу), інсталятори Хай фай звуку, сучасні технології, кулібіни... Крол надоїла через півроку:) Сімон - ні :) Музика один з найкращих природніх коректорів свідомості. І майже, як наркотик: чим білше слухаєш, тим більше хочеться.
кому сподобалася Сімон, рекомендую Касандру Вільсон, останній альбом. Доречі дуже дивно, що її немає на "хорошому" сайті;)
Hello, nice site look this: Rate My Boobs Big Black Boobs <a href=" http://slimurl.jp/MTUyNjAzODc5OA==.html ">Boob</a> <a href=" http://url.vg/juicypornhost/3ea5b3 ">Black Ass</a> Ass To Mouth Bouncing Boobs <a href=" http://url.fibiger.org/4x4 ">Ass In Thong</a> Boobs Of Pam Anderson <a href=" http://rubyurl.com/XpO ">Young Boobs</a> Perfect Ass
Нину Симон слушать было нелегко. В голосе ее была плохо замаскированная трещина, да звучал ее голос всегда слишком серьезно, слишком драматично. Можно сказать, что и Билли Холидей всегда звучала трагично, но у Леди Дей была и игривость, и юмор, и нежность. Нина Симон была нескончаемой штормовой погодой. В блюзе, в первую очередь, в городском романсе и в тех французских песнях, которые она сделала своими. Когда Жак Брель пел "Не оставляй меня" – "Ne me quitte pas", по лицу его катились слезы, а в зале опускали головы. Когда Нина Симон пела "Ne me quitte pas", хотелось уйти из зала, настолько этот перенос, трансфер боли был невыносим... 
